" Не тліть, а горіть"
Б. Олійник
22 жовтня виповнюється 80-а річниця від дня народження Бориса Ілліча Олійника – Героя України, поета, відомого політичного діяча, голови Українського фонду культури.
 З цієї нагоди у Семенівській центральній районній бібліотеці було організовано книжкову виставку-вітання « У дзеркалі слова Бориса Олійника», з учнівською молоддю проведено захід поетичний альбом «Ти весь у слові, як у сповиткові» та проведено бібліографічний огляд літератури «Мужність і мудрість стояти на землі».
Народився Борис Ілліч Олійник 22 жовтня 1935 р. в с Зачепилівці на Полтавщині в родині службовця. Батько поета працював спочатку шахтарем, а пізніше — редактором газети. У 1943 р. батько загинув на війні, а мати важкою працею заробляла на шматок хліба. По закінченні в 1958 р. факультету журналістики Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка працював у молодіжній пресі. Перша поетична збірка "Б'ють у крицю ковалі" вийшла 1962 р. Автор багатьох книжок: "Двадцятий вал", "Поезії", "Вибір", "Стою на землі", "Сива ластівка", "У джерелі слова", "Поворотний круг", "Заклинання вогню", "Сім", "Трубить трубіж" та ін. Академік. Творчість Б. Олійника — яскраве і промовисте свідчення того, що поет завжди був «в епіцентрі доби». Він прагнув переконливо і просто сказати про найболючіші проблеми так, щоб читач вірив йому і тоді, коли він щиро у чомусь помилявся, і тоді, коли він твердо стояв на своїх позиція.
Поезія Б. Олійника здобула широке визнання.
Борис Ілліч Олійник - Лауреат Державної премії СРСР, Державної премії України ім. Т. Шевченка, міжнародних премій імені Сковороди та «Дружба», Герой України (до 70-річчя з дня народження). Відомий державний діяч: обирався депутатом Верховних Рад СРСР (з 1989 по 1991 рік — віце-голова Палати Національностей Верховної Ради СРСР) та України.
За вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України Президент України 16 січня 2009 нагородив Бориса Олійника орденом Свободи. Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (1999), V ст. (1995).
 15 жовтня 2009 удостоєний звання «Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка»5 липня 2010 року Указом Президента України Бориса Ілліча Олійника призначено головою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
На заході звучали вірші автора. Борис Олійник говорить на запитання - Чому навчило мене життя? «Дякувати Богові, я …не переступив друзів і недругів, не ухилився од громадянського обов’язку, не витер чоботи об знамена, під якими наші прадіди, діди та батьки захистили нас від коричневої смерті. Що ж до поезії і, взагалі, моєї творчості, то про її вартість судити читачам. Єдине, об чім би хотів сказати: можливо, деякі вірші нині я написав би по-іншому. Але від жодного з них не відмовлюся і переписувати не збираюсь.» «Все, сказане вище, хай не сприйметься як хизування чимось особливим. Просто так “по совісті жити” навчила мене мати, мій батьківський родовід. Мене не цікавить, що і хто з опонентів говорить і ще скаже про мене. Для мене найважливіше – не погрішити супроти своєї совісті, сумління і честі.»
Багато поезій присвятив Борис Олійник матері-трудівниці, відданій чесній хліборобській праці. Тема любові до матері, непоправного болю утрати, вірності її світлій пам’яті високохудожньо розкрита в вірші «Мамо, вечір догоря…» Яскраві метафоричні образи вживає поет, щоб оспівати безсмертя матері, а відтак і безсмертя всього роду:
Там, де ти колись ішла,
Тиха стежка розцвіла
Матіолою вечоровою,
Житом-долею світанковою,
Дивом-казкою,Юним соняхом…
|
