Історична довідка про Семенівку
Семенівка – селище міського типу, райцентр. Розташована за 134 км від Полтави. У селищі залізнична станція Веселий Поділ на лінії Кременчук – Ромодан.
Семенівській селищній раді підпорядковане с. Тарасівка.
В давні часи через місцевість, де пізніше з’явилась Семенівка, пролягав шлях, який називався Ромоданівським трактом і зв’язував Петербург з Кримом. По цьому тракту рухалися в Крим чумацькі валки, звідти поверталися навантажені робою і сіллю.
Вважають, що перше поселення, де стоїть зараз Семенівка, виникло десь у ХУІІ столітті. На Ромоданівському тракті з’явилось невелике поселення, що спочатку було кінно-поштовою станцією.
Землі, великі багатства, за часів – шляхетського панування належали магнату Вишневецькому аж до 1654 року. Після 1654 року територія сучасної Семенівки була подарована магнатам Базелевським, а вони в свою чергу продали її Родзянкам.
Власник Семенівки С. Родзянко, військовий канцелярист Генеральної Військової канцелярії, та його спадкоємці шляхом насильного привласнення кращих общинних земель та надмірної експлуатації значно збільшили свої землеволодіння. Наприкінці ХУІІІ ст. один з Родзянок мав у Семенівці 944 кріпаки.
У 1795 році в Семенівці був водяний млин та 4 вітряки, що належали Родзянкам.
Пізніше землі Семенівки належали поміщикам Старицьким, нащадкам Родзянків по жіночій лінії.
У першій чверті ХІХ ст. на околиці Семенівки виникла велика економія.
Тут були численні табуни коней, отари овець та гурти рогатої худоби.
До 1782 року Семенівка входила до Хорольської сотні Миргородського полку. Після ліквідації полкового устрою в 1782 році вона ввійшла до складу Хорольського повіту Київського намісництва, а з 1802 року – до Хорольського повіту Полтавської губернії.
За указом Полтавського губернського правління 1836 року Семенівка була визначена як містечко, а з 1836 року вона стає волосним центром.
За даними 1859 року в Семенівці налічувалося 133 двори і 812 жителів, Всіхсвятська церква (1769, нова 1909), поштова станція, три ярмарки на рік.
В 1863 році Семенівка стає волосним центром.
В 1885-1888 роках будувалася залізниця Кременчуг – Ромни через Семенівку довжиною 200 верств. На цій лінії біля Семенівки була збудована, в цей час, станція Веселий Поділ.
В 1894 році збудовано олійницю, а в 1909 році групою німецьких підприємців був збудований біля станції Веселий Поділ великий млин «Віра».
В 1910-1912 рр. в Семенівці побудовано три парові млини та дві олійниці. В 1912 році петербурзьким підприємцем Темновим був організований завод по убої і обробці свійської птиці.
8 листопада 1896 р. була відкрита перша бібліотека.
На 1901 рік Хорольський повіт поділявся на 7 медичних дільниць: Семенівська, Криворудська та Рокитнянська волості були віднесені до другої дільниці, яка містилась в Семенівці.
Поразка революції 1905-1907 років обумовила ще більші утиски поміщиками та куркулями збіднілого селянства та наймитства.
Звістку, про повалення царя в лютому 1917 року семенівці зустріли схвально.
Наприкінці січня 1918 року в Семенівці було проголошено Радянську владу.
У роки громадянської війни на території Семенівки діяв місцевий партизанський загін.
1918 року в Семенівку прийшли окупанти. У будинку Старицького вони розмістили свій штаб.
Волосний виконком організував боротьбу з ворогом.
У трудні післяреволюційні часи країна напружувала всі сили для остаточного розгрому білогвардійців.
В 1920 році створені перші профспілкові організації радторгслужбовців та райземлісу, організаторами їх були І.А. Крамаренко та І.В. Біленко.
У відповідності з постановою Президії ВУЦВКу від 7 березня 1923 року було створено Семенівський район, Кременчуцької округи. На той час районний центр мав поштове відділення, лікарню, три парові машини, профшколу, дві трудові політехнічні школи, дитячий будинок.
Перша трудова артіль у Семенівці виникла ще в 1922 році. Називалась вона «Нове поле» і об’єднувала 8 селянських господарств. В 1926 році артіль одержала від держави перший трактор «Фордзон».
Масовий колгоспний рух у Семенівському районі розпочався наприкінці 20-х на початку 30-х років.
У 1929 році в Семенівці було створено машинотракторну станцію (МТС).
Навесні 1928 року розпочалося будівництво цукрозаводу. Завод став до ладу в 1930 році.
В 1938 році Семенівка стала селищем міського типу.
Мирну працю людей порушує напад фашистської Німеччини на нашу Батьківщину 22 червня 1941 року. В серпні 1941 року була демонтована і вивезена в Середню Азію частина обладнання цукрозаводу, евакуювалися МТС, колгоспні тваринницькі стада.
12 вересня 1941 року фашисти окупували Семенівку. У селищі діяла підпільна група, якою керував Павло Олександрович Зінченко.
Члени групи підірвали німецький поїзд, вивели з ладу на одну добу залізницю Кременчук-Ромодан., два рази підпалювали на станції Веселий Поділ сіно, приготовлене для відправки у Німеччину.
Члени групи допомагали у визволенні військовополонених з табору, розміщеного на території Веселоподільського цукрозаводу, розповсюджували листівки, вели агітацію серед населення і ін.
За підрахунками селищної ради 1392 жителі Семенівки бились на фронтах проти німецько-фашистських загарбників.
Терор фашистів дійшов крайніх меж: в селищі було розстріляно 86 осіб, серед яких були беззахисні діти, жінки, підлітки, старі.
Більше 130 юнаків і дівчат було силоміць вивезено в Німеччину.
Селищу завдано збитків на 40 млн. крб.
23 вересня 1943 року війська 1235-го стрілецького полку визволили Семенівку від фашистської неволі.
Трудящі активно включились у відбудову зруйнованого війною народного господарства.
Не було техніки, не вистачало тяглової сили, майже вся худоба колгоспу була вивезена, або знищена фашистами. Люди працювали з винятковим ентузіазмом. З часу визволення і до 1січня 1944 року колгосп ім. Чапаєва здав державі 9154 пудів хліба, 1135 кг м’яса, 3474 пуди картоплі, багато сіна, овочів.
Всі сили трудящі Семенівки спрямували на відбудову промислових об’єктів. Ще тривала війна, а цукрозавод вже втупив до ладу і дала 400 пудів на добу цукру армії і населенню.
Багато уваги приділялось житловому будівництву.
За короткий час трудівники селища не тільки відбудували господарство, а й добилися дальших успіхів у розвитку економіки.
У 1963 році Семенівку підключили до Кремгесу.
Відома Семенівка на Полтавщині високими врожаями цукрових буряків та зернових культур.
Проходить час, міняється колишня Семенівка. Дуже багато зросла вона і в кількісному складі населення, в економічному, культурному та політичному відношенні на кінець семирічки (1965).
З колишнього села за роки виростає мальовниче містечко з розкішними вишневими та яблуневими садами, красивими, просторними та світлими жилими приміщеннями.
Немає курних шляхів, а пролягає асфальтова дорога з Хорола на Оболонь та в центрі Семенівки розходиться на Кременчук.
З північно-західної частини височаться будівлі цукрового комбінату, хлібоприймального пункту, вальцьового млину, нафтобази, будівельної організації №33 та залізнодорожної станції Веселий Поділ.
Східна частина селища омивається продовгуватим озером Крива Руда.
У селищі,та той час, діяли дві середні школи, районна лікарня, аптека, санепідемстанція, два дитсадки, Будинок піонерів, два будинки культури (на 450 місць), кінотеатр, районна бібліотека для дорослих, бібліотека для дітей, стадіон, краєзнавчий музей.
Видавалася газета «Комуністичним шляхом», а з грудня 1990 року «Трибуна довір’я» а зараз «Семенівський вісник».
В селищі 1965р. споруджено пам’ятник В.І. Чапаєву; 1957 встановлено надгробки на братській могилі рад. воїнів, полеглих 1943, на братській могилі рад. воїнів, партизанів, підпільників і жертв фашизму 1941-1943, та пам’ятник воїнам-односельцям, які полягли (165 чол.) на фронтах Великої Вітчизняної війни. Пам’ятник (1968, реконстр. 1982) І.А. Сухині, який загинув 1942 (похований в Семенівці). Пам’ятний знак Трудової Слави трактор «Універсал». На кладовищі – пам’ятник (1975) на могилі Героя Соціалістичної Праці (1965) П.Ю. Черненка (1905-1975), два пам’ятники Леніну (1980, 1974 реконстр. 1982); пам.-погруддя Т.Г. Шевченку (2001).
1964-1991 роки складних перепетій наростання і поглиблення системної кризи існуючого ладу.
За роки незалежності відбулися значні зміни в соціально-економічному, громадському та суспільно-політичному житті.
Територія Семенівки становить 1070 га.
На території Семенівського району знаходиться одна селищна рада та 20 сільських рад.
Загальна кількість населення району складає 15013 осіб, на території Селищної ради проживає 4235осіб.
Промислі підприємства району: ТОВ «Кононівський елеватор», ВП «Веселоподільський цукровий завод».
Підприємства району:
- ДП "Семаль"( с. Погребняки, вирощування зернових та технічних культур)
- ТОВ "Юнігрейн-Агро" ( с. Бакумівка. Вирощування зернових та технічних культур)
- Веселоподільська дослідно-селекційна станція ( с. Вереміївка. Вирощування зернових та технічних культур.Елітне насіння зернових. Трави. Тваринництво.)
- ПСП "Дружба" (с. Очеретувате. Вирощування зернових та технічних культур. Тваринництво. Свині. )
- ДП "Граніт - Агро" (с. Степанівка. Вирощування зернових та технічних культур)
- ТОВ "АФ Оболонь" (с. Оболонь. Вирощування зернових та технічних культур)
- ПСП "Маяк" (с. Іванівка. Вирощування зернових та технічних культур)
- Оболонь ІПС (с. Оболонь. Вирощування зернових культур. Птахівництво: гуси, кури, качки)
- ТОВ "Агріс" (с. Оболонь. Вирощування зернових та технічних культур)
- ТОВ "Дніпроагролан" (с. Пузирі. Вирощування кукурудзи).
- ТОВ"Прогрес НТ" (с. Пузирі. Вирощування зернових та технічних культур)
- ДП "Шанс – АТП” (смт. Семенівка. Вирощування зернових та технічних культур)
- ФГ «Дослідне» (с. Вереміївка. Вирощування зернових та технічних культур)
Семенівська центральна районна лікарня на 131 койкомісць.
5 аптек : ПП "Аптека №185, Центральна районна аптека №132, Філія ПОКП "Полтавафарм”, Аптечний пункт №4 ТОВ”Фармація Полтавщини”, Аптека «Пульс №1».
В районі 26 загальноосвітні школи та 2 навчально-виховні комплекси - Семенівський НВК№1 ім. М.М.Хорунжого, НВК №2. Всього навчається 2454 учнів.
15 дошкільних навчальних закладів (в селищі ДНЗ «Малятко», та ДГ в складі НВК №2). Районний будинок культури та 40 сільських будинків культури.
2 музеї - Семенівський районний народний краєзнавчий музей та Очеретуватський народний краєзнавчий музей.
Парки: Чорнобильський парк, Парк мікрорайону „Цукровий завод”. Сквери: сквер ім. Шевченка, сквер воїнам-інтернаціоналістам.
44 бібліотеки в т.ч. Селищна бібліотека-філіал, ЦРБ для дорослих, Бібліотека для дітей
Діють Банківські відділення: Семенівське відділення Кременчуцької філілї КБ "Приватбанк, Семенівська філія АППБ "Аваль", Семенівське відділення Ощадбанку №3076, Філії ощадбанку: с-ще Семенівка, с. Оболонь, с.Веселий Поділ, с.Вереміївка)
Герб Семенівщини
Основою герба є щит. Загальна форма щита відповідає малому гербу України та Полтавщини. Верхня площа щита синього кольору, нижня – жовтого, елементи символіки прапора України.
Поєднання синього і жовтого кольорів – символ миру і достатку ( чисте небо над пшеничним полем).
У жовтому полі зображено колосся ( сніп), хліб, рушник, гілки калини, які уособлюють природне багатство, родючість землі, працьовитість і гордість її мешканців, національні традиції краю.
У синьому полі зображено козацький хрест – символ вічності, духовності, святості. Основним символом прапора Лубенського полку (ХVІІІ ст.)
Зорі – знак Чумацького шляху, який проходив через наш край.
Вінчає герб стилізоване зображення корони та напис «Семенівщина» .
Герб Семенівщини символізує мир і творчу працю, спорідненість поколінь.
Прапор Семенівщини
| 
