Першими художніми текстами, котрі зафіксували емоційну і психологічну реакцію на трагедію Бабиного Яру, були саме поетичні твори. Адже поезія завжди мобільна у відтворенні пережитого досвіду та динамічна в реакції на больові потрясіння. Напевне знаковим є той факт, що першими відгукнулися на трагедію Бабиного Яру митці, котрі перебували в Києві в період нацистської окупації і для яких страшне людиновбивство стало частиною особистого досвіду війни.
Наскрізними для поезії є болючі роздуми про розрив спадкоємності поколінь, втрату дерева роду й духовного коду.
Одними з перших на трагедію Бабиного Яру відгукнулися українські митці. Поетичні роздуми про Бабин Яр втілили на письмі такі відомі українські автори, як Микола Бажан, Володимир Сосюра, Олекса Ющенко.
У сприйнятті поета М. Бажана, тиша над Бабиним Яром така оманлива: крізь неї прориваються голоси безневинно страчених і замордованих. «Ні, це не тиша! Незгасимий крик ста тисяч серць передсмертний крик одчайний». Митця вражають незатерті сліди страшних злочинів.

В землі не скрилось, тліном не взялось
Витке і ніжне золото волось.
Блищить на мокрій твані крутоярів
Розбите скло старечих окулярів,
І дотліває кинутий набік
Закровлений дитячий черевик.
(М.Бажан)

Устають з-під землі наші діти,
Закатовані, вдушені, вбиті,
Недокохані нами і світом,
Не научені твердо ходити.
(В.Швець, «Бабин Яр»)
З 17 по 28 лютого 1946 року в Києві відбувся судовий процес над учасниками масових розстрілів під час нацистської окупації. В залі суду були присутні українські письменники Володимир Сосюра та Юрій Смолич. Під впливом побаченого В.Сосюра пише такі рядки:

За Бабин Яр прийшла година суду!
За нашу кров, за тьми свавільний гніт,
Це зло потвор, і безуму, і бруду
Рука відплати витягла на світ.
Судіть же їх, судіть в ім’я народу,
Від імені і мертвих, і живих,
Від імені життя і щастя, і свободи
О, судді праведні, судіть проклятих їх.
(В.Сосюра, http://babiy-yar.livejournal.com/3601.html)

У творчості Леоніда Первомайського – талановитого й самобутнього українського письменника ХХ століття тема Голокосту й Бабиного Яру залишалися серед пріоритетних.
Так у вірші «В Бабинім Яру» автор відтворює щемливу і надзвичайно людяну розмову старого єврея з сином за мить до страти:
Стань біля мене, стань, мій сину,
Я прикрию долонею твої очі,
Щоб ти не побачив своєї смерті,
А тільки кров мою в пальцях на сонці,
Ту кров, що й твоєю стала кров’ю
І зараз вилитись має на землю…
(Л. Первомайський)

Видатний єврейський поет Перец Маркіш закінчив 1946 року епічну віршовану книжку «Війна». Уривки з неї, зокрема і про Бабин Яр у перекладі українською В.Богуславської.
Нестерпним болем повен Бабин Яр.
Тисячоліттям тугою волає.
Безсилі тиша тут і календар
І берегів у пам’яті немає.
Крізь землю проростуть дерева тут кістками,
І пеститиме їх примхливим вітерцем,
Оголюючи тлін, болючий камінь,
Немов на глум, залишений живцем…
Головний герой книги, Садовський, alter ego поета:
Не знає він, чи ця дитина з яви,
Чи витвір вітру, куряви і хмар.
Ні він один. І струмені криваві
Переливають тугу в Бабин Яр.
(П.Маркіш, «Наречений завірюхи»)

Визначний єврейський поет Шике (Овсій) Дріз написав (1953–1954 рр.) вірш «Колискова Бабиному Яру».
Я розгрібаю згарище – сини мої обидва де?
Мовчать попечені кістки – у них немає відповіді.
О матері, допоможіть
Цю доридати пісню,
Заколисати, пережить
І Бабин Яр колись мені.
(Ш.Дріз, «Четверта струна», пер. з їдишу В.Богуславської)

( Використано матеріал І. Захарчук. Бабин Яр в художній літературі)