Ганна Чубач
Стою берізкою край шляху,
Край шляху втомлено стою,
А вітер шарпає з розмаху
Косу заквітчану мою.
6 січня видатній українській поетесі Ганні Чубач виповнюється 70 років.
Ганна Танасівна Чубач народилася в селі Плоске на Вінниччині в сім’ї хліборобів.
Дитинство її пройшло у важкі воєнні роки. Загинув на фронті батько, якого дівчина і не бачила. Бідно жилося вдовам з дітьми. Щоб не померти з голоду, Ганна збирала на стерні колоски. А ще пам’ятає вона той день, коли в сільмазі продавали ситець і мама набрала його доньці на плаття. Це було просто свято!
Г. Чубач закінчила Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова та Вищі літературні курси при Літінституті ім. М. Горького, працювала в редакціях газети «Літературна Україна» та журналу «Дніпро».
Вірші Ганнуся почала складати, ледве навчившись читати. І бідкалась бабуся: «Люди добрі, Біда, а не дівчина – Розписала словами стіну». Публікуватись у періодиці почала з 1966 року.Від першого вірша до першої збірки минуло чимало часу (збірка поезій «Журавка» – перша книжка поетеси – вийшла у світ в 1970 році).
Ганна Чубач – авторка багатьох збірок: «Жниця», «Ожинові береги», «Срібна глибка». «Святкую день», «Відкрию таємницю» та інших.
Поезії Г. Чубач мелодійні, задушевні. Мабуть, саме тому чимало композиторів (В. Буєвський, М. Дремлюга, В. Зюзін та інші) створили пісні й романси на вірші поетеси. Якось на запитання про те, скільки ж її віршів покладено на музику, Ганна Тарасівна зізналася, що лічила до ста, а далі збилася з ліку.
Ще одна сторінка поетичного доробку – низка дитячих абеток: «Веселий букварик», «Алфавітна усмішка», «Жива абетка», «Смачна абетка», «Наш автобус», «Аба-жаба» та інші. Створюючи їх, письменниця насамперед дбала про те, щоб дитина з радістю взяла в руки першу книжку, щоб зацікавити малюка процесом запам’ятовування літер, збагатити його знання про навколишній світ.
| 
