Година скорботи «Смерч Голодомору полином у душах нам осів»
Щороку Україна, у четверту суботу листопада, сумує та вшановує пам'ять тих, хто загинув під час голодомору 1932-1933 років.
Далекий 33-й рік
Б’є невгамовним болем в груди,
Свіча запалена горить
Ми мусим пам’ятати люди!
В Семенівській центральній районній бібліотеці організовано розгорнуту тематичну книжкову виставку – реквієм «Чорне крило Голодомору».
Працівники бібліотеки підготували та провели годину скорботи «Смерч Голодомору полином у душах нам осів» приурочений 80-м роковинам вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні.
Захід пройшов 21 листопада в Семенівському НВК №1 з учнями 8-А класу, класний керівник Голодна Валентина Миколаївна.
Під час заходу ведучі Мартус О.О. та Самбур Г.В. здійснити історичний екскурс до тих страшних часів, найтрагічнішої та найчорнішої плями в історії України – Голодомору.
Не знищена народна пам’ять, вона спливає кров’ю при згадці про страшний тридцять третій…
Моторошно перечитувати та слухати свідчення і спогади тих, хто зміг вижити до наших днів і донести до нас пам’ять про жертви голодомору та правду про той жах, який вони пережили.
Учні 8-го класу познайомили своїх ровесників з спогадами ( Савелія Вакуленка, Івана Васильовича Кущинського з сіл Біляки та Оболонь), які зібрав та описав Євген Павлович Бутенко в книзі «Забуттю не підлягає», про трагічні сторінки голоду.
Поезія, яку читали діти та ведучі, нікого не залишила байдужим до трагічних подій 1932-1933-х років.
В пам′ять про невинно загублені людські жертви було запалено поминальну свічку.
Всі присутні переглянули відеоматеріали про голод на Україні.
Учні ознайомились з книгами представленими на книжковій виставці «Чорне крило Голодомору» .
Душі померлих від голоду пом’янули хвилиною мовчання.
Небачена в історії людської цивілізації трагедія голодомору 1932–1933 рр. не має строку давності. Вона була і лишається незагоєною раною генетичної пам’яті українського народу.
Від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 — щогодини, майже 25 тисяч — щодня. Правда історії озивається в тисячах людських доль.
За підрахунками демографів у наслідок голодомору в Україні не народилось близько одного мільйона дітей. Середня тривалість дітей становила приблизно 7 років у хлопчиків і 10 років у дівчаток за всю історію людства подібних показників ніде не зафіксовано.
Сьогодні ми всі намагаємось зробити все, що можливо, аби зникла «біла пляма» в історії ХХ століття. Це не просто слова.
Трагедія 1932 -1933 р.р. завжди буде об’єднувати всіх живих людей одним спогадом, однією печаллю, однією надією.
23 листопада запалімо свічку пам’яті, щоб її світло ніколи не згасло і нащадки добре знали свою історію.
Прощай і прости нас, кохана
Вдовину, сирітську, нетлінну,
