Година -реквієм
«А зорі червоні від стрілецької крові».
29 січня у Семенівській центральній районній бібліотеці проведено годину – реквієм «А зорі червоні від стрілецької крові».
Зал прибраний рушниками, вишитими червоними і чорними нитками та квітами. На столі калина із чорною стрічкою, плакат, на якому чорним – дата: «29 січня 1918 року», а нижче – слова написані червоним:
І слава їх встає не вмерши,
Ятрить крізь відстані і час.
Було їх триста. Триста перший
І ти,І я,І кожен з нас.
Петро Шкрабюк.
На захід завітали гості та учні НВК №1 та №2.
Звучить запис церковних дзвонів та «Реквієм» В. Моцарта.
Ведучі розкрили історичну подію та її значення.
96 років тому (29 січня 1918) відбувся бій між київськими студентами і більшовиками під Крутами, де полягло в нерівній боротьбі 300 студентів.
Бій під Крутами належить до одних з найбільш трагічних сторінок української історії. Але трагедія була не лише в тому, що під Крутами загинув цілий Студентський Курінь, 300 студентів, цвіт українського народу. Справа, за яку вони полягли, є священною. Трагедія полягала в тому, що під Крути пішли лише 300 і лише молодь. В наслідок тодішньої політики Українського Уряду українська держава лишилася без своєї збройної сили, без армії. На розпачливий заклик Уряду, виданий до українського народу в останні хвилини, «Бороніть Україну в небезпеці! Московська армія наближається до Києва!», відгукнулися лише студенти.
Небагато імен тих героїв зберегла нам історія. Це студенти : Микола Лизогуб, Попович, Володимир Шульгін, гімназисти Павло Кольченко, Микола Івашкевич, Липський, Тарнавський, Соколовський, а також наш земляк Божко-Божинський .
У запису прозвучала пісня «Кленова балада» А. Матвійчука у виконанні
О. Білозір
Учасники заходу переглянули книжкову виставку «Червоніє сніг на полі…
Крути».
Було запалено свічку пам’яті по молодому цвіту українського народу
і вшановано їх хвилиною мовчання.
На закінчення ведуча звернулася до присутніх з такими словами:
Народе мій. Для всіх завжди відкритий,
Не вір, що воля з’явиться сама,
Не дай себе підступно обдурити,
 Мовляв, дороги іншої нема. …Народе мій, великий, український,
Як буде в тебе воленька свята,
То буде й коровай, і мед по вінця,
Не зразу, та на вічнії літа.
Минуть роки, століття, а пам’ять про юнаків-героїв не загине.
| 
