Чорнобиль - це трагедія не тільки окремих осіб, не тільки наслідок низького професіоналізму, службової недбалості й некомпетентності. Чорнобиль - це поразка науки, відчуженої від людини, далекої від ідей гуманізму й народної совісті.

Чорнобильська катастрофа стала невигойною раною України. І дуже сумно буває від того, коли за кордоном заходить мова про Україну, згадують насамперед не про хлібний край, не про Шевченка, а про Чорнобиль. Прикро, але Чорнобиль став чорною візитною карткою України.

                                                                  Ліна Костенко.

26 квітня 1986-го,  1 година 23 хвилини.

Ця дата назавжди залишиться у пам’яті людства. Чорнобильська аварія стала не лише найбільшим страхіттям ХХ ст., а ще й мірилом помилок сучасної цивілізації з одиницею «Один Чорнобиль».
Пліч-о-пліч стали Біль і Мужність.
Дух і Воля. Небо і Земля.

         Біль Чорнобиля відображають у своїх творах письменники, художники, скульптори.

Чорнобиль... Невеличке українське містечко, що потопало в зелені вишень та яблунь. Ту мирну весняну ніч люди ніколи не забудуть. Саме з 25 на 26 квітня 1986 року відлік часу став далеко не мирним.

Чорнобильська трагедія вразила весь світ, приголомшила людей великим розмахом невідомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне покоління:
 

                         Струсонуло цілим світом.
                         В Страхоліссі перед світом    
                         Брязнув дуб тисячолітній –
                         Охнула земля. –

                                                                Борис Олійник.

Ліна Костенко писала: „Ми сприймаємо Чорнобиль в примарному світі Полин – звізди.  Наша свідомість і досі ще не осягла – що втрачає людина, що втрачає народ, що втрачає ціле людство з втратою такого Чорнобиля...
А для нас – це Батьківщина. Це зона національної трагедії.”

Ця книга – данина пам’яті загиблих, вияв палкої вдячності всім, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії.

Першими ступили у небезпечну зону пожежники, співробітники міліції, медики.

Палаюча безодня ночі,
Нема ні впину, ні кінця.

         28 пожежників двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. Шестеро загинули відразу. Так вони жили, працювали і увійшли у безсмертя...

(Звучить „Реквієм” В.А.Моцарта. Ведучий промовляє слова).
 
Запалюється поминальна свічка.Тож вшануймо хвилиною мовчання тих,  кого вже не має поміж нас. Для кого згасли назавжди життя і блакить.

         Вплив чорнобильської аварії відчувають і будуть відчувати жителі Землі ще дуже довго. Поверхня планети зазнала забруднення радіонуклідами в 400 разів більшого, ніж після вибуху атомної бомби в Хіросімі. В Україні радіоактивно забруднені 50 тис. км території з населенням 2,5 млн. осіб.

Наступна кнгига, задумана автором 26 квітня 1986 року і закінчена на початку 2011-го, висвітлює найважчі фрагменти боротьби України, країн СНД та інших держав, котрі допомагають нам мінімізувати наслідки цієї аварії.

Заслужений  журналіст України, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, розповідає  про боротьбу ліквідаторів за живучість атомної станції після вибуху перебіг подій, пов’язаних з діяльністю і закриттям цього аварійного ядерного об’єкту підвищеної небезпеки наприкінці 2000 року, подальших дій вже у XXI столітті.

Автор наводить низку документів про зусилля України і допомогу міжнародного співтовариства в організації виведення ЧАЕС з експлуатації, забезпечення соціального захисту персоналу станції, її вивільнених працівників, а також мешканців моноіндустріального міста енергетиків Славутича.

Досвід України по закриттю ЧАЕС – унікальний, відомий практично усьому світові як єдино можливий інструмент активної боротьби з атомним лихом, аби подібна трагедія ніколи не повторилася, підкреслює автор документально-публіцистичної повісті про історію ЧАЕС та її сьогодення.

 

Ця поема  є одним з найсильніших творів з цієї теми. Автор намагається не лише показати всесвітність цієї трагедії, а дає зрозуміти людству, що, захоплюючись науково-технічним прогресом, забуває обов’язок перед матір’ю -  природою, про відповідальність перед Землею. Правда про багатоликість чорнобильської трагедії постає у творі докором: „Сіль пізнання – це плід каяття”. Цей рядок ніби робить висновок, спонукаючи замислитися над проблемами.

Багато зробив для розкриття правди про чорнобильську трагедію Юрій Щербак у документальній повісті «Чорнобиль».Він першим ударив в екологічні дзвони, які наповнюють серця болем, гнівом і тривогою, застерігаючи від байдужості до долі тих, хто став жертвами і продовжує нести тягар страшної біди.   

Замислитися, що ми втратили в історичному, культурному, природничому та мистецькому світі допоможе книга Михайла Івановича Загреби «Пропусти Чорнобиль крізь серце»: Фотокнига.- К.: «Спалах», 2002.-120с. Це данина пам’яті журналіста, ліквідатора, учасника історико-культурної експедиції Мінчорнобиля України Михайла Загреби.

Правдиву, емоційну оповідь Михайла Загреби ілюструють його фотографії, - адже автор відомий як талановитий фотожурналіст. Чорнобильська смерть забрала його життя. Він любив життя. Любив свою сім’ю.  Любив природу. Помер Михайло Загреба 13 січня 2001 р. в 56 років.  Як сказала про нього Ліна Костенко: «Він був очима Зони… Скільки буватиму в Зоні, ввижатиметься мені силует – кремезний, з похідною сумкою через плече, силует Лицаря Зони відчуження».

Кожна фотографія супроводжується віршованими рядками поетів В.Крищенка, Б.Олійника, І.Драча, М. Луківа та ін.

                                                            М. Луків.

Взявши до рук книгу «Під Полиновою зорею»: Фотонарис.-К.: «Артек», 1996.-160с. іл. і уважно переглянувши, кожен з нас, дійде логічного висновку: людина може бути не тільки геніальним зодчим, але й вандалом-руйнівником, якщо вона порушує закони природи.

 

Припинилася експлуатація Чорнобильської АЕС, але потреби населення у допомозі та здійснені заходів на радіоактивно забруднених територіях не зменшилися, а набрали нової гостроти. То ж назріла необхідність переходу до нової фази подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – фази відновлення та розвитку.

Охорона здоров’я, соціальний захист, нормативно-правові питання ці та інші важливі проблеми, які повинні вирішуватись, щоб сприяти поверненню населення до нормативного життя.
 

Дехто повертається в уражену зону, щоб умерти у рідному краї.

Сьогодні наслідки аварії  не просто дають про себе знати – тривожать дедалі більше: темпи захворюваності на рак серед населення радіаційно забруднених територій зростають. За прогнозами експертів, пік онкозахворювань припаде на 2007-2020 роки. Ось чому так важливо привернути увагу світової спільноти до проблеми потерпілих регіонів – України, Білорусі, Росії.

А тим часом Чорнобильська катастрофа переходить до розряду «забутих»( термін «забуті катастрофи» віднедавна визнано світовим співтовариством офіційним у щорічній «Доповіді про Глобальні катастрофи»).

Із кожної трагедії людство повинно винести урок на майбутнє. Один з головних уроків і одна із головних вимог Чорнобиля – пам’ятати про єдність і взаєморозуміння сучасного світу. А відтак – про відповідальність кожної держави і кожного народу, кожної людини за те, щоб цей світ був благополучним і безпечним.Голос планети.Поклик планетиДо всіх людейНа всі краї.

На цьому наш захід закінчено, запрошуємо  всіх переглянути книжкову виставку «Осліпли сльози України в сльозі Чорнобильських дощів.

Наша розповідь не є вичерпною.

Див. також