9 листопада 1872 – народився в селі Кривеньке в родині сільського священика. Дитинство минуло в селі Крегулець.

1879-1891 – родина жила у селах Поручин і Жуків.

1878-1883 – навчався (відразу з другого класу) в «нормальній школі» з польською мовою навчання у Бережанах.

1883 – вступив до Бережанської класичної гімназії з польською мовою навчання.

1891-1895 – навчання у Віденській Академії мистецтв.

1895 – почав працювати вчителем української, польської та німецької мови, літератури, історії та географії у Бережанській гімназії.

1897 – з дозволу Папи Римського одружився з донькою свого дядька по батькові – Олександрою, яку здавна кохав.

1899 – після відкриття в Ягеллонському університеті (м. Краків) запрошений сюди викладати ці предмети: лекторату української мови та літератури.

1901 – Один із засновників і активний учасник «Слов’янського Клубу», що видавав часопис «Swiat slowjanski» (Краків, 1905-1915). У ньому Б. Лепкий упорядковував постійні рубрики «Руська хроніка» і «Огляд руської преси».

1907 – припинив співпрацю з виданням через політичні незгоди з редакцією. Того ж року виступив з ініціативою збирання коштів на народні школи; написав з цією метою відозвузаклик.

1912 – Лепкий вступив до партії «Християнсько-Суспільний Союз» у Львові.

1914 – з початком Першої світової війни Лепкі переїхали у Карпати в надії, що війна у гори не дійде і зупинилися в м. Яремче у готелі (згодом він був знищений снарядами, й у ньому згоріли речі Лепких, а також рукописи третього тому «Начерку історії української літератури» та історичної драми «Мотря» (зберігся лише «Пролог»).

1915 – Б.Лепкий був мобілізований до австрійського війська, але завдяки друзям виїхав у Німеччину для освітньо-культурної роботи серед українців-військовополоненних царської армії

1916 -у Вецлярі вів просвітницьку працю в таборі, викладаючи в народному університеті, організував малярську школу

1919 – працював в Українській Військово-Санітарній Місії, яка готувала військовополонених до від’їзду додому.

1921 – у січні переїхав до Берліна.

1925 – повертається до Кракова, викладає в Ягеллонському університеті, де його призначили доцентом, завідувачем кафедри української літератури. З того ж року — голова Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка у Львові.

1932 – отримав ступінь звичайного професора Ягеллонського університету.

1938 – Лепкого обрали сенатором польського сейму; в сенаті протягом цього й наступного років представляв українців Галичини.

21 липня 1941 – помер у Кракові.