Василь Григорович був патріархом великої родини Кричевських, яка дала українському мистецтву ряд видатних особистостей. Батько художників Василя та Миколи, митців, які здобули собі розголос особливо за свої праці аквареллю. Дід мисткині Катерини Василівни Кричевської-Росандич. Брат Федора Кричевського — видатного митця і педагога.

Народився в с. Ворожба (Сумської області). Спеціальної художньої освіти не здобув, проте наполеглива праця над собою, самоосвіта сприяли розвиткові природного таланту до малювання. Його самобутні колоритні живописні полотна відображають природу України, життя та побут українського народу («Гребля Квітки-Основ'яненка», 1899; «На Дніпрі», 1900; «Крим», 1901; «Ярмарок», 1913; «Кам'яна баба», 1925; «Пейзаж», 1934; «Сорочинський ярмарок», 1938).

Відомий В. Кричевський і як автор творів книжкової графіки, художник театру і кіно. Він оформив декорації до вистав київського Театру М. Садовського «Сільська честь» П. Масканьї, «Богдан Хмельницький» М. Старицького (обидві 1908), до кінофільмів «Тарас Шевченко» (1925), «Тарас Трясило» (1926), «Звенигора» (1927), «Назар Стодоля», «Сорочинський ярмарок» (обидва 1936).

Помітний слід залишив митець в архітектурі. Він був автором проектів оформлення будинку Полтавського губернського земства (1903—1908), Народного дому в м. Лохвиці, будинку літературно-меморіального Канівського музею-заповідника «Могила Т. Г. Шевченка» (1936—1938, у співавторстві з П. Костирко). У Києві за його проектом побудовано школу (1914) і відреставровано Київський будинок-музей Т. Г. Шевченка (1927).

З 1922 по 1941 р. — викладач Київського художнього інституту. В 1943 р. виїхав за кордон, останні роки життя провів у Венесуелі.

Помер 15 листопада 1952 р. в м. Каракас. Його прах перенесено до українського центру Бавн Брук у штаті Нью-Джерсі (США).