Очима болю і вустами гніву

Пекельні цифри та слова

У серці б’ють, неначе молот,

Немов прокляття ожива,

Рік 33-й… Голод… Голод…!

«Дні скорботи і пам’яті приходять на Україну зраненою чайкою. Тужить вона за своїми стражденними дітьми –  за мільйонами безвинних жертв голодомору, штучно влаштованого в благословенному родючому краї сталінським режимом». – такими словами розпочалася година пам’яті «Очима болю і вустами гніву» в Семенівській центральній районній бібліотеці для учнів  8 класу НВК №1 класний керівник Чорнобай Л.М.

На столі чорна хлібина, 5 пшеничних колосків, чорна стрічка, запалена свічка. До уваги користувачів організована книжкова виставка «Врятована пам'ять: голодомор 1932-1933 років». Діти принишкли, на комп’ютері демонструються слайди про трагічні сторінки 33-го року. Учні Пасько А., Прохоренко А., Сандул А. читають вірші.

Щороку Україна у четверту суботу листопада сумує та вшановує пам'ять  тих хто загинув під час голодомору. Статистика свідчить, що понад десять мільйонів людей забрала з життя голодна смерть. На Полтавщині ця цифра сягає близько півтора мільйона чоловік. Доля ж села в 30-і роки минулого століття навіки залишилась болючою раною для України і нашого краю. Так горе не обійшло стороною і наш семенівський край.

Далекий 33-й рік

Б’є невгамовним болем в груди,

Свіча запалена горить

Ми мусим пам’ятати люди!

Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих.

Нехай у кожному місті і селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю  невинно убієнних голодом, уклінно припаде до  їх могил, поставить свічку. Нехай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла.

Правда про голодомор страшна… Україна вимирала, але наперекір всьому вижила.

             Бібліотекар  Семенівської ЦРБ  Мартус О.О.