Семенівська центральна районна бібліотека

Уже 31 рік   над білим цвітом українських вишень, яблунь, абрикосів, каштанів витає чорний біль — Чорнобиль, що наповнює наші серця смутком, журбою, печаллю.
25 квітня в Семенівській ЦРБ до Дня Чорнобильської трагедії відбувся захід – екологічний набат «Чорна трагедія на кольоровій землі».

На захід завітали голова ГО «Союз Чорнобиль» с-ща Семенівка Анатолій Васильович Святний та учні 8кл. Семенівського НВК№1 ім. М. Хорунжого (кл. керівник А.А. Капуста).

Ніхто   не знав, які наслідки буде мати  ця трагедія. Ціною  здоров’я, ціною життя було  доведено, що можна врятувати не тільки народ України, але й інші народи світу, від страшної техногенної катастрофи. Маємо пам’ятати повсякчас, не лише один день на рік, хто зупинив цю катастрофу, а  і про те, що  герої живуть серед нас.  
Чорнобиль - рана незагойна.

Чорнобиль – втрата і біда.

Мені боліть не перестане

Його історія гірка.

Чорнобиль – туга і тривога,

Це найжорстокіший урок…

Повинні ми зреагувати

На цей злоякісний дзвінок.

Такими словами розпочала захід ведуча Людмила Безсмертна.

День 26 квітня 1986 року ввійшов в історію як найбільша трагедія і незвичайна рана на тілі України. Надто дорого ми заплатили і ще заплатимо за людську недбалість.

Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була найтихішою і найтемнішою. Ніщо не віщувало біди. Ніхто навіть не міг подумати, що над квітучою землею нависла ядерна смерть.

Люди мирно спали, додивляючись останні чарівні сни вдома. А між долею людей «до» і «після» відлік йшов на хвилини, секунди…

О 1 год. 23 хв. над 4-им реактором  Чорнобильської станції несподівано велетенське полум’я  розірвало нічну темряву.

Зойкнула земля чаїним криком: «Сину, збережи, сину, захисти!..»

Уже через кілька хвилин за тривогою прибули до реактора пожежні на чолі з начальником караулу лейтенантом Володимиром Правиком. Його загін першим ступив на лінію вогню. А молодому лейтенанту було лише 23 роки і не було права на помилку.

До 5-ї год. ранку пожежу було ліквідовано. 28 пожежників двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 
А їм би тільки починати жити, кохати, нести радість близьким. У кожного були свої плани та надії. Та ніч 26 квітня стала для них фатальною.

Схилімо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів.

Під звуки метронома хвилиною мовчання було  вшановано пам'ять тих, кого вже немає з нами, хто волею долі, був ліквідатором ЧАЕС і заплативши своїм життям, рятував мільйони.

 Учасники заходу переглянули відеоролик  «20 фактів про Чорнобильську трагедію».     

Відважними і героями не народжуються. Ними стають в екстремальних умовах, в надзвичайних ситуаціях. Під час гасіння пожежі в Чорнобильській зоні було і те, і друге, разом узяті.

А далі  до слова ведуча запросила голову ГО «Союз Чорнобиль України» с-ща Семенівки , ліквідатора Чорнобильської АЕС  Святного Анатолія Васильовича. Розповідь була змістовною та зворушливою.
Такі  спогади  не легкі. Вони тривожать душу, наводять сум, вертають у той час коли тисячі людей одержували дози радіації, ризикуючи своїм життям робили неможливе, щоб зупинити невидимого ворога.  В своїй розповіді Анатолій Васильович говорив про себе і своїх товаришів, що були коло самого реактора, про те як робили огорожу в 30-ти кілометровій зоні, як важко дивитися на спустошені території де зовсім недавно  жили люди, кругом гнітюча пустка. Але обов’язок захищати свою Батьківщину був і є священним. На жаль майже половини ліквідаторів, що перебували разом з Анатолієм  Васильовичем вже не має серед живих. 
Учні уважко слухали  розповідь, а потім задавали питання. Коли такі зустрічі проходять у  формі бесіди та діалогу, то розумієш, що підростаючому поколінню  не байдужа доля своєї Батьківщини.

Сьогодні про аварію написано багато книжок, а це і романи, повісті, оповідання, вірші і цілі поеми,  це і тисячі публікацій, сотні фахових досліджень. Про це у своєму виступі говорила   провідний бібліограф  Семенівської ЦРБ Зоя Іващенко. Вона  провела  бібліографічний огляд літератури, ознайомила з книжковою виставкою  «Гірчить Чорнобиль крізь роки» та детальніше розповіла про нову книгу  Чорнобиль-30 : Книга слави і памяті. Полтавська область.-Полтава: Копі-центр, 2016.- 1256с. Вона присвячена нашим землякам – героям-ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Понад 18,5 тисяч імен полтавців-чорнобильців, вписані на сторінки цього видання. Книга містить і важливі документи того часу, і спогади наших героїв. Розділи доповнюють блоки чорно-білих та кольорових ілюстрацій. Окрім того, у виданні йдеться й про діяльність громадських організацій чорнобильців та відзначення 30-ої річниці ліквідації аварії на ЧАЕС. Це, дійсно, книга пам’яті і слави . Тут  всі бажаючі знайдуть відомості  і про наш Семенівський район, де названі імена наших ліквідаторів семенівців. Багато з них уже пішли із життя. Та ми повинні знати своїх близьких і рідних, які  ціною свого життя, приймаючи дози радіації боролися з наслідками катастрофи.

Чорнобиль...

Ти чорна прірва нашого життя

Ти чорний біль народу,

Ти, наче лезо простого ножа,

Прорізав наші долі і природу...

Тривожний дзвін...

Троянди на граніт

Лягають, наче смуток в душу...

Чорнобиль, чорний біль сердець,

Про тебе вічно пам’ятати мушу.

Низький уклін всім хто боровся зі страшною бідою. Священна пам'ять про подвиг не згасне у віках і збережеться в серцях народу, так має бути.
Трагедія Чорнобиля розбудила нашу совість.