Уже 31 рік над білим цвітом українських вишень, яблунь, абрикосів, каштанів витає чорний біль — Чорнобиль, що наповнює наші серця смутком, журбою, печаллю.
25 квітня в Семенівській ЦРБ до Дня Чорнобильської трагедії відбувся захід – екологічний набат «Чорна трагедія на кольоровій землі».
На захід завітали голова ГО «Союз Чорнобиль» с-ща Семенівка Анатолій Васильович Святний та учні 8кл. Семенівського НВК№1 ім. М. Хорунжого (кл. керівник А.А. Капуста).
Ніхто не знав, які наслідки буде мати ця трагедія. Ціною здоров’я, ціною життя було доведено, що можна врятувати не тільки народ України, але й інші народи світу, від страшної техногенної катастрофи. Маємо пам’ятати повсякчас, не лише один день на рік, хто зупинив цю катастрофу, а і про те, що герої живуть серед нас.
Чорнобиль - рана незагойна.
Чорнобиль – втрата і біда.
Чорнобиль – туга і тривога,
На цей злоякісний дзвінок.
Такими словами розпочала захід ведуча Людмила Безсмертна.
День 26 квітня 1986 року ввійшов в історію як найбільша трагедія і незвичайна рана на тілі України. Надто дорого ми заплатили і ще заплатимо за людську недбалість.
Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була найтихішою і найтемнішою. Ніщо не віщувало біди. Ніхто навіть не міг подумати, що над квітучою землею нависла ядерна смерть.
Люди мирно спали, додивляючись останні чарівні сни вдома. А між долею людей «до» і «після» відлік йшов на хвилини, секунди…
О 1 год. 23 хв. над 4-им реактором Чорнобильської станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.
Зойкнула земля чаїним криком: «Сину, збережи, сину, захисти!..»
Уже через кілька хвилин за тривогою прибули до реактора пожежні на чолі з начальником караулу лейтенантом Володимиром Правиком. Його загін першим ступив на лінію вогню. А молодому лейтенанту було лише 23 роки і не було права на помилку.
До 5-ї год. ранку пожежу було ліквідовано. 28 пожежників двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу.
А їм би тільки починати жити, кохати, нести радість близьким. У кожного були свої плани та надії. Та ніч 26 квітня стала для них фатальною.
Схилімо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів.
Під звуки метронома хвилиною мовчання було вшановано пам'ять тих, кого вже немає з нами, хто волею долі, був ліквідатором ЧАЕС і заплативши своїм життям, рятував мільйони.
Учасники заходу переглянули відеоролик «20 фактів про Чорнобильську трагедію».
Відважними і героями не народжуються. Ними стають в екстремальних умовах, в надзвичайних ситуаціях. Під час гасіння пожежі в Чорнобильській зоні було і те, і друге, разом узяті.
А далі до слова ведуча запросила голову ГО «Союз Чорнобиль України» с-ща Семенівки , ліквідатора Чорнобильської АЕС Святного Анатолія Васильовича. Розповідь була змістовною та зворушливою.
Такі спогади не легкі. Вони тривожать душу, наводять сум, вертають у той час коли тисячі людей одержували дози радіації, ризикуючи своїм життям робили неможливе, щоб зупинити невидимого ворога. В своїй розповіді Анатолій Васильович говорив про себе і своїх товаришів, що були коло самого реактора, про те як робили огорожу в 30-ти кілометровій зоні, як важко дивитися на спустошені території де зовсім недавно жили люди, кругом гнітюча пустка. Але обов’язок захищати свою Батьківщину був і є священним. На жаль майже половини ліквідаторів, що перебували разом з Анатолієм Васильовичем вже не має серед живих.
Учні уважко слухали розповідь, а потім задавали питання. Коли такі зустрічі проходять у формі бесіди та діалогу, то розумієш, що підростаючому поколінню не байдужа доля своєї Батьківщини.
Сьогодні про аварію написано багато книжок, а це і романи, повісті, оповідання, вірші і цілі поеми, це і тисячі публікацій, сотні фахових досліджень. Про це у своєму виступі говорила провідний бібліограф Семенівської ЦРБ Зоя Іващенко. Вона провела бібліографічний огляд літератури, ознайомила з книжковою виставкою «Гірчить Чорнобиль крізь роки» та детальніше розповіла про нову книгу Чорнобиль-30 : Книга слави і памяті. Полтавська область.-Полтава: Копі-центр, 2016.- 1256с. Вона присвячена нашим землякам – героям-ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Понад 18,5 тисяч імен полтавців-чорнобильців, вписані на сторінки цього видання. Книга містить і важливі документи того часу, і спогади наших героїв. Розділи доповнюють блоки чорно-білих та кольорових ілюстрацій. Окрім того, у виданні йдеться й про діяльність громадських організацій чорнобильців та відзначення 30-ої річниці ліквідації аварії на ЧАЕС. Це, дійсно, книга пам’яті і слави . Тут всі бажаючі знайдуть відомості і про наш Семенівський район, де названі імена наших ліквідаторів семенівців. Багато з них уже пішли із життя. Та ми повинні знати своїх близьких і рідних, які ціною свого життя, приймаючи дози радіації боролися з наслідками катастрофи.
Ти чорна прірва нашого життя
Ти, наче лезо простого ножа,
Прорізав наші долі і природу...
Лягають, наче смуток в душу...
Чорнобиль, чорний біль сердець,
Про тебе вічно пам’ятати мушу.
Низький уклін всім хто боровся зі страшною бідою. Священна пам'ять про подвиг не згасне у віках і збережеться в серцях народу, так має бути.
Трагедія Чорнобиля розбудила нашу совість.
Дзвони Чорнобиля закликають: «Пам'ятайте!».
| 
